Медіація

 

Що таке медіація і хто такі медіатори?

Шкільна медіація – це метод розв’язання конфліктів у школі, який здійснюється через переговори сторін конфлікту за допомогою одного або двох нейтральних, неупереджених посередників (медіаторів), які мають відповідні компетентності щодо застосування такого методу. Медіацію проводять тільки за умови, що сторони конфлікту зацікавлені у його розв’язанні. Насамперед, мова йде про стратегії допомоги самому собі, а не про те, щоб залучити когось третього. 

Шкільну медіацію вважають ефективним інструментом створення безпечного середовища для всіх учасників освітнього процесу. Долучатися до неї можуть і учні, і педагоги, і батьки. 

Медіатор/медіаторка – це нейтральний, незалежний посередник, який, дотримуючись певних процедур, однаково підтримує обидві сторони та допомагає врегулювати конфлікт, організовує та проводить медіацію. 

Медіатор/медіаторка не є арбітром чи суддею, він/вона вирішує як діяти, не осуджує і не оцінює дії сторін, а створює середовище, у якому учасники конфлікту можуть почути один одного, висловити свої думки та почуття з приводу ситуації, знайти й обговорити дії, які призводять до розв’язання конфлікту.

Роль медіатора під час розв’язання конфлікту:

o   Допомогти сторонам конфлікту вислухати один одного без емоційного напруження.

o   Запропонувати сторонам сформулювати, як вони бачать вирішення ситуації.

o   Допомогти узгодити ті способи виходу з ситуації, які влаштовують кожну із сторін.

o   Допомогти сторонам перевірити рішення на реалістичність.

o   Висловити подяку за згоду вирішити конфлікт і впевненість, що їх домовленість буде виконано.

Засади медіації 

ДОБРОВІЛЬНІСТЬ – сторони залучаються до процесу за власним бажанням; медіатор та інші особи не можуть здійснювати будь-який тиск на жодну зі сторін, щоб змусити її взяти участь у медіації; медіатор зобов’язаний поінформувати сторони про можливість відмови від медіації на будь-якому етапі.

КОНФІДЕНЦІЙНІСТЬ – уся інформація, отримана під час бесіди зі сторонами (зокрема, віч-на-віч), є конфіденційною і медіатори не можуть її розголошувати; інформація, внесена до протоколу, має офіційний характер. 

НЕУПЕРЕДЖЕНІСТЬ – сторони конфлікту мають рівні права й гарантоване рівне ставлення до них; медіатор дбає про рівноправність сторін під час медіації. 

НЕЙТРАЛЬНІСТЬ – медіатор залишається нейтральним щодо сторін конфлікту; він не нав’язує сторонам свої рішення, не вказує їм, яке рішення, на його думку, буде найкращим.

ПРИЙНЯТТЯ – сторони приймають принципи медіації та особу медіатора.

Як створити у школі службу медіації?

Ідея шкільної медіації базується на чотирьох закономірностях: 

o   конфлікт є нормальною частиною життя, яку можна використовувати як можливість для особистісного зростання учасників освітнього процесу; 

o   оскільки конфлікти неминучі, формування навичок вирішення конфліктів є важливим для довготривалого успіху учнів так само, як вивчення математики або історії;

o   здебільшого школярі можуть вирішити свої конфлікти з допомогою інших школярів так само ефективно, як і з допомогою дорослих; 

o   заохочення учнів, які є учасниками конфлікту, до його розв’язання через співпрацю є найефективнішим методом запобігання майбутніх конфліктів і розвитку відповідальності школярів.

Запровадження медіації в школі може здійснюватися за трьома підходами. 

Перший підхід передбачає наявність у школі дорослих медіаторів (класного керівника, психолога, соціального педагога або інших педагогів), які працюють з учасниками конфлікту. Перевагою такого підходу є зниження ймовірності повторення порушення. Якщо у конфлікті задіяні дорослі учасники (педагоги або батьки) або конфлікт пов'язаний із серйозними проблемами, наприклад, цькуванням чи правопорушенням, яке вчинив школяр, важливо, щоб медіацію проводив дорослий.

Другий підхід передбачає створення шкільної служби порозуміння (ШСП), тобто наявність у групі медіаторів принаймні одного дорослого, який виступає координатором служби, та залучення до врегулювання конфліктів медіаторів-учнів, які пройшли спеціальне навчання. Крім медіацій, підхід передбачає проведення «медіаційних кіл», зустрічей примирення, інших відновних практик. Створення ШСП потребує розширеної просвітницької роботи серед адміністрації школи, батьків, педагогічного колективу. Від підтримки дорослими діяльності учнів-медіаторів здебільшого залежить успіх ідеї. Шкільна служба порозуміння дає змогу найефективніше досягати всіх цілей, які стоять перед шкільною медіацією, оскільки самі учні стають носіями ідеї відновного підходу.

Третій підхід охоплює всі заходи, що впроваджуються у шкільній службі порозуміння, а також навчання основ медіації та навичок ненасильницького спілкування (ННС) всіх педагогів й адміністрації. Додатково кожен педагог поглиблено вивчає певний аспект медіації та презентує його колегам. Наприклад, хтось спеціалізується на проведенні "кіл цінностей і примирення", хтось знається на вирішенні проблем цькування, хтось є експертом у відновленні відносин між учнем-правопорушником і спільнотою учнів. Такий підхід – перспектива, на яку можуть орієнтуватися школи, що вже запровадили ШСП і мали можливість відчути переваги від її діяльності.

Які існують переваги роботи медіаторів-учнів? 

1.     Школярі у вирішенні конфліктної ситуації не стикаються з авторитетом дорослих, а отримують допомогу від ровесників.

2.     Учні часто стають свідками суперечок і можуть запропонувати свою допомогу на ранніх стадіях конфлікту, коли дорослі про нього не знають.

3.     У процесі медіації діти значно відвертіші, швидше відкриваються та знаходять спільну мову. 

4.     Учні в ролі медіаторів викликають у сторін конфлікту повагу та шанобливе ставлення. Спостерігаючи за врівноваженою та впевненою поведінкою медіаторів, сторони конфлікту налаштовуються на позитивне сприйняття ситуації та серйозний підхід до її вирішення.

5.     Найбільшу користь від такої діяльності отримують самі учні-медіатори. Робота медіатора дає дітям можливість самореалізації та сприяє формуванню емпатії, культури конструктивної поведінки в конфлікті; почуття власної гідності та самоповаги; усвідомленню сили свого впливу на навколишній світ, поваги до права кожного на задоволення власних потреб і захист своїх інтересів (без шкоди чужим інтересам).

6.     Учні-медіатори зазначають, що розуміють відповідальність, яку на них покладено. Багато з них розповідають про те, що робота медіатора допомагає їм самим у вирішенні повсякденних проблем і працює як профілактика вчинення ними помилок, подібних до тих, які вони допомагають вирішувати.

7.     Від залучення учнів до проведення медіації виграють дорослі. Адже діти самі стають популяризаторами ідей медіації, а отже суттєво підсилюють просвітницьку діяльність.