Поради щодо підготовки дітей  до 1 класу

Лоіс Брайденбек, вчителька з Америки з 54 роками досвіду викладання у школі розповіла, на що батькам слід звернути увагу, готуючи дітей до майбутнього.

1. Читайте дитині, читайте з дитиною, слухайте, коли вона читає. Хай вона бачить, що ви читаєте.

2. Навчіть дітей бути незалежними, не робіть все за них. Знайдіть інформацію про те, яких навичок потрібно очікувати від дитини певного віку. (Наприклад, коли вона має вміти зав’язувати шнурки).

3. Нещодавні дослідження свідчать, що найуспішнішими стають люди, яких у дитинстві батьки привчили робити щоденні домашні справи, в яких був розклад. Тож давайте дітям роботу по дому.

4. Встановіть правила і будьте послідовними, дотримуйтесь правил і розпорядку дня для дитини.

5. Будьте авторитетними, а не авторитарними. Не кричіть на дітей, не будьте жорсткими.

6. Слухайте дітей, відкладіть геть свої телефони. Вчіться спілкуватися наживо.

7. Інколи батьки кажуть: “Я говорю зі своєю дитиною”. Але вони говорять до неї, а не з нею. Якщо ви маєте спільну розмову, тоді навчаєте дитину, як спілкуватися із суспільством.

8. Ми говоримо, що діти мають свободу вибору, але вони не народжуються зі здатністю робити хороший вибір. Тому наша відповідальність – навчити цього. Це не означає відкривати шафу і казати: обирай, що одягнути. Адже дитина може взимку обрати футболку. Дайте натомість вибрати серед трьох речей, які підходять до погоди і місця, в яке йде дитина.

9. Якщо дитина не хоче робити вибір, або їй не подобається те, що їй запропонували, ваше завдання – навчити її контролювати емоції. Діти мають розуміти, що емоції, які вони відчувають, – справжні. Ми маємо навчити їх називати “злість”, “радість”, “щастя”, контролювати і розпізнавати в інших. А також розуміти, що вони справжні для іншої людини.

10. Сфокусуйтеся на процесі, а не результаті. Діти потребують простору для помилок, бо навчаються. Вони мають навчитися виправляти помилки й бути відповідальними за свій вибір.

12. Не вимагайте від дітей говорити іноземною мовою після першого заняття. Для вільного соціального спілкування потрібно 2-3 роки, а вільне володіння академічною мовою потребує до семи років вивчення. Усе приходить з часом.

13. Заняття музикою допомагає розвивати слухову пам’ять, а отже – полегшує вивчення мов.

14. Не знаю, чому “нудно” стало поганим словом. Нудьгувати – добре, це дає час подумати.

15. Коли діти роблять щось добре – хваліть їх, але не так, щоб вони вважали себе королями та принцесами. Так у них розвинеться здорова самооцінка, і вони знатимуть, коли похвала заслужена, а коли – недоречна.

17. Коли ви нарікаєте на школу чи вчителя – знайте, що це вплине на здатність школи навчати вашу дитину.

18. Не забувайте приділяти час собі, щоб дитина бачила, що ви особистість. Не робіть її найважливішою у своєму житті так, щоб у вас не було стосунків з іншими людьми – це вплине на її власну здатність будувати стосунки.

19. Розвивайте в дитині сильне відчуття родини. Запровадьте сімейні ритуали, які робитимете разом. У вас має бути спільний сімейний час – наприклад, обід.

Надія Швадчак, “Нова українська школа”

 

 

ЗНО без стресу, або Як побороти екзаменаційний мандраж

Весна приносить не лише гарний настрій, а й екзаменаційні випробування. За статистикою, 48% хлопців та 60% дівчат під час екзаменів помітно втрачають у вазі і мають підвищений кров'яний тиск. Чому так відбувається і як з цим боротися

ЩО ТАКЕ СТРЕС

Стрес - нестандартна реакція організму на зовнішній фізичний/психологічний або будь-який інший подразник. Наприклад, на тебе біжить ведмідь, а ти заліз на дерево. Без гілок. Самими ногами. Це ЕУСТРЕС- позитивний і корисний, який змушує працювати твій організм на межі можливостей упродовж короткого часу.

ЩО ТАКЕ ЕКЗАМЕНАЦІЙНИЙ СТРЕС

Екзаменаційний стрес — тривалий негативний стрес. Це дистрес. Страх поганих результатів, того, що ти не вступиш до бажаного вишу, ще й батьки нагнітають. Все це виявляється в повній прокрастинації та фізичних недугах.

НЕГАТИВНІ НАСЛІДКИ

Стрес проявляється на чотирьох рівнях:

-  фізичному: хронічна втома, слабкість, порушення сну;
-  емоційному: занепокоєння, поганий настрій, нічні кошмари, апатія або агресивність;
-  розумовому: ослаблення пам'яті, порушення уваги, нездатність до ухвалення рішень;
-  поведінковому: нав'язливі рухи, поява залежностей.

ЯК ІЗ ЦИМ БОРОТИСЯ

Якщо потрібно терміново впоратися зі стресом:

-  контролюємо своє дихання: вдих на 4 рахунки, видих на 6;
-  сидячи на стільці, напружуємо м'язи стоп, гомілок, стегон, таза, живота, рук, шиї, потім розслаблюємо їх зворотним порядком;
- для швидкого зняття стресу дуже добре підійдуть присідання або стрибки на місці.

ЯК СТАТИ СТРЕСОСТІЙКИМ

Стресових ситуацій уникнути не можна, але можна до них підготуватися:

- дотримуватися режиму дня, спати по 6-8 годин на добу;
-  після години занять – 15 хвилин активної перерви;
-  вести активний спосіб життя – під час занять спортом виробляються ті ж гормони, що й при стресі – організм звикає;
 -  забезпечити організм достатньою кількістю води та магнію.

НА ПОРОЗІ 1 КЛАСУ

Вступ до школи -  переламний момент в житті дитини. Він пов’язаний з новим типом стосунків з однолітками, вчителем, новими формами діяльності.

Готовність дитини до систематичного навчання є підґрунтям, від якого залежать її подальші успіхи в навчанні, здатність до довільної діяльності, самодостатність і самопочуття, що значною мірою впливає на її психічне та соматичне здоров’я.

    Складові готовності дитини до школи:

Загальна (основними критеріями загальної готовності до шкільного навчання є:

– рівень біологічного розвитку дитини (зріст, наявність постійних зубів);

–достатній рівень розвитку психофізіологічних функцій організму (рівень сформованості дрібної моторики).

Інтелектуальна готовність дитини до навчання в школі пов'язана з відповідним рівнем розвитку пізнавальної сфери дитини (памяті, уваги, мислення тощо).

Мотиваційно-вольова готовність - це вміння підпорядковувати власні дії виконанню навчального завдання. Дитина має поставити  мету, прийняти рішення, окреслити план дій, виконати його, виявити зусилля для подолання перешкод, оцінити результат своєї дії. В дитини має бути  бажання навчатися, сформованість позиції майбутнього школяра.

Особистісно-психологічна готовність дитини до навчання в школі - це готовність дитини до нових форм спілкування, нового ставлення до навколишнього світу і самого себе, що зумовлене ситуацією навчання в школі.

Шлях розвитку кожної дитини індивідуальний: на досягнення шкільного віку діти мають різний ступінь підготовки.

Завдання  школи  - забезпечити оптимальний супровід кожної Дитини.

Базові поняття та навички дітей 6-річного віку

Самостійність Одягатись, роздягатись Дотримуватись гігієнічних навичок Зав’язувати шнурки Знати як користуватись небезпечними предметами (ножом, виделкою тощо)	Суспільне життя Контактувати з іншими дітьми Хоча б раз посваритись та помиритись знати сімейні  традиції	Сім’я Знати, що сім’ я– це місце, де підтримують Бачити сімейні фото Називати родичів Знати художні твори про сім’ ю	Допитливість Ставити до 1000 запитань на день Отримувати хоча б 500 відповідей Знати, що здоровій допитливості немає меж
Орієнтація на місцевості Дитині варто знати: Адресу, відрізнити свій дім на вулиці, Основні правила поведінки на вулиці Правила поведінки для пішоходів	Комп’ютер, телефон Грати  ігри «по віку» Знати різницю між «реальними» та «віртуальними» враженнями Відповідати на телефонні дзвінки	Впевненість у собі Бачити позитивний приклад батьків Відчувати підтримку Бачити терпіння старших Вміння просити допомогу Вміння програвати	Мовлення Вміти слухати Вміння почати розмову Розуміти, що їх чують Мати улюблені літературні твори Вміти складати історії
Охайність Знати, де хаос допустимий, а де ні Знати, що складені речі – це зручно Мати певні доручення у хатній роботі	Поведінка Знати слова «дякую», «вибачте»,  навіщо і як вибачатися Вітатися Вміти запропонувати допомогу	Спорт Отримувати задоволення від фізичних вправ Втомлюватися, бруднитися  під час ігор	Терплячість Вислуховувати інших, не перебиваючи Вміти чекати своєї черги

 Тест "16 персоналій" на визначення типу особистості посилання